Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) заробітна плата виплачується працівнику за виконану ним роботу. Оплата праці повинна здійснюватися в першочерговому порядку, а всі інші платежі після виконання зобов’язань щодо оплати праці (стаття 97 КЗпП). Строки, періодичність та правила виплати заробітної плати працівникам регулюються статтями 115, 116 КЗпП та статтями 24, 25 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, а також локальними документами роботодавця. Роботодавці зобов’язані виплачувати заробітну плату працівникам не рідше двох разів на місяць. Звертаємо увагу роботодавців! Виплата заробітної плати один раз на місяць за заявою працівника є порушенням трудового законодавства.
При визначенні строків виплати заробітної плати необхідно одночасно виконати дві вимоги, а саме, заробітна плата за першу половину місяця та за другу половину місяця виплачуються:
1) через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;
2) не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який виплачується зарплата.
У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Під час нарахування та виплати заробітної плати необхідно врахувати наступне.
Першою половиною місяця вважаються 15 календарних днів з 1 по 15 число. Друга половина місяця – наступні календарні дні місяця, починаючи з 16 числа та до останнього календарного дня.
Роботодавець повинен встановити конкретні дати виплати заробітної плати в колективному договорі. При цьому слід врахувати, що дата виплати зарплати за першу половину місяця встановлюється не пізніше 22 числа поточного місяця, а за другу половину – не пізніше 7 числа наступного місяця.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або іншим нормативним актом роботодавця і не може бути менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки/посадового окладу працівника. Це мінімальна гарантія, встановлена законодавством. Але роботодавець має право встановити у своїх локальних документах і більший розмір авансу, в тому числі з урахуванням доплат і надбавок.
При відрядній системі оплати праці заробітну плату за першу половину місяця відряднику розраховуємо виходячи з фактичного обсягу виробленої ним продукції (робіт, послуг) відповідно першу половину місяця і відрядних розцінок.
Відповідно до статті 115 КЗпП та частини 1 статті 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Обчислення триденного строку для виплати заробітної плати за час відпустки здійснюється в календарних днях.
Частиною 5 ст.241-1 КЗпП визначено, що коли строки визначаються днями, то їх обчислюють із дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Тому, якщо день виплати припадає на вихідний, то відпускні необхідно виплатити напередодні.
Інколи виникають ситуації, коли дотриматися триденного строку неможливо. Зокрема, у випадку, якщо працівник з якихось причин звернувся з проханням надати йому відпустку терміново, у строки, не обумовлені заздалегідь, роботодавець не в змозі виплатити йому заробітну плату за час відпустки за 3 дні до її початку.
У такому випадку на підставі до статті 8-1-1 КЗпП застосовується міжнародна норма, а саме стаття 7 Конвенції Міжнародної організації праці «Про оплачувані відпустки» від 24.06.1970 № 132, ратифікованої Законом України від 29.05.2001 № 2481-ІІІ. Відповідно до цієї норми, суми, що належать до виплати за час відпустки, виплачуються працівнику до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується працівника і роботодавця. У заяві працівник може зазначити бажаний строк виплати йому відпускних. Заява з резолюцією керівника підприємства буде підставою для виплати відпускних у зазначені строки.