Додаток до
рішення міської ради
31.03.2021 № 7/VIII-317

I. Паспорт

Міської цільової програми з реалізації сімейної,
ґендерної політики, попередження домашнього насильства та протидії торгівлі людьми на 2021-2025роки (далі – Програма)

1.	Ініціатор розроблення Програми	управління з гуманітарних питань Краматорської міської ради
2.	Розробник Програми	управління з гуманітарних питань Краматорської міської ради
3.	Відповідальний виконавець Програми	управління з гуманітарних питань Краматорської міської ради
4.	Виконавці Програми	управління з гуманітарних питань Краматорської міської ради, фінансове управління, Краматорський міський центр соціальних служб, управління житлово-комунального господарства, служба у справах дітей, Краматорський міський центр зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, управління освіти, відділ охорони здоров’я, Краматорський ВП ГУНП в Донецькій області
5.	Термін реалізації Програми	2021-2025 роки
6.	Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, всього,	52778,8 тис.грн
у тому числі:
6.1	бюджет Краматорської міської територіальної громади	32067,9 тис.грн
6.2	кошти обласного бюджету	17525,9 тис.грн
6.3	кошти інших джерел	3185,0 тис.грн

II. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

2.1. Гендерна політика

Ґендерна політика – це комплексна цілеспрямована діяльність держави, міжнародних та недержавних організацій щодо інтегрування ґендерного підходу для ліквідації всіх форм дискримінації за ознакою статі в суспільстві. Таким чином, вона є не окремим напрямом державної політики, а інтегруючим компонентом усіх складових політики держави, який враховує її вплив на представників різної статі.

Просуваючись на шляху інтегрування в європейське співтовариство, Україна орієнтується на досягнуті ним стандарти, в тому числі і в питаннях ґендерної політики.

Конституція України гарантує забезпечення прав і свобод людини, рівність прав жінки і чоловіка наданням  рівних можливостей у праці та винагороді за неї, створенням державою умов для повного здійснення громадянами права на працю та гарантуванням рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей: у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які надають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Чисельність населення м. Краматорськ за статтю на початок року*

	2018 рік	2019 рік	2020 рік
Всього, тис.осіб	188096	188096	184755
чоловіки,тис.осіб/ питома вага, %	84508/ 45%	84508/ 45%	83076/ 45%
жінки, тис.осіб/ питома вага, %	103588/ 55%	103588/ 55%	101679/ 55%

Важливим аспектом використання робочої сили є оплата праці. Так, заробітна плата жінок в Україні у 2020 оці в середньому була на 17,0 % нижчою за відповідний показник у чоловіків. Така розбіжність спостерігалась майже у всіх видах економічної діяльності впродовж останніх 3 років.

Гендерна нерівність в оплаті праці залежно від сфери діяльності виглядає так: найменша різниця у рівні оплати праці за статтю в установах державного управління та обов’язкового соціального страхування – 0,3 %, освіти – 1,8 %  у сферах тимчасового розміщення й організації харчування – 1,4 %, охорони здоров’я та надання соціальної допомоги – 7,1 %, будівництва –8,0 %, промисловості – 11,8 %.

Суспільні ґендерні стереотипи створюють перешкоди та обмеження для вільного вибору способу життя, у тому числі професійної та суспільної реалізації, сімейного життя як для жінок, так і для чоловіків. Залишається слабким механізм захисту та надання допомоги постраждалим від дискримінації за ознакою статі, особливо груп із підвищеним ризиком вразливості до множинної дискримінації. Процес упровадження принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в усі сфери життєдіяльності суспільства гальмує відсутність комплексної системи проведення гендерної правової експертизи, недостатній обсяг статистичних показників, відсутність гендерної складової у регіональних програмах, документах, стратегіях, планах на всіх рівнях.

Для просування на шляху досягнення ґендерної рівності необхідним є застосування системного підходу, який передбачає зміну ґендерних відносин, розширення можливостей жінок, зменшення впливу негативних традиційних ґендерних стереотипів, контроль, координацію та оцінювання прогресу досягнення ґендерної рівності.

2.2. Сімейна політика

У ході реформування економічних і соціальних засад нашої держави виникла низка несприятливих факторів, що негативно вплинули на становище сімей. Зокрема, залишаються невирішеними проблеми, які з роками навіть загострюються, і стосуються вони демографічної ситуації, репродуктивного здоров’я, економіки родин, сімейного безробіття, народження та виховання дітей у сім’ї.

Згідно з даними Державного комітету статистики України середній розмір української сім’ї складає 2,58 особи. При цьому, кожна п’ята українська родина складається з однієї особи (20 %), третина – з двох (25 %), чверть – з трьох осіб (33 %). І лише 22% українських сімей можна умовно назвати «великими» – вони складаються з чотирьох і більше осіб.

За статистикою в Україні 38,2 % сімей мають дітей до 18 років. З них   76 % мають одну дитину, 21 % – двох і 3 % – трьох і більше дітей.

З точки зору демографії оптимальний кількісний склад сім’ї, що забезпечує розширене відтворення суспільства, є 5 осіб: батьки і троє дітей.  

Близько половини сімейних пар проживає в незареєстрованому шлюбі. Такі сім’ї легше схильні до розпаду. Серед причин розлучень основною є напруження в морально-психологічних, емоційних відносинах, яка складає 42%. Окрім відчуження у відносинах, це також ревнощі, подружня зрада. І це все на тлі невирішеності матеріальних та житлових проблем. Саме в таких сім’ях дуже висока небезпека насильства в тій чи іншій формі, в тому числі і прихованого. Саме приховане насильство в українських сім’ях сьогодні призводить до розлучень, зниження соціальної активності жінок, порушення їх прав.

В умовах трансформаційного періоду розвитку України потенційні можливості української сім’ї, жінок і чоловіків, як рівноправних, стають реальною ресурсною силою у всіх сферах життя і держава має забезпечити можливості для їх реалізації.

2.3. Домашнє насильство

Насильство щодо жінок виступає одним з головних порушень прав людини, причини якого пов’язані з нерівним розподілом ресурсів та повноважень між жінками та чоловіками. Окрім безпосередньої шкоди для здоров’я та добробуту постраждалих, насильство має вагомі суспільні наслідки, які вимірюються грошовими, трудовими та нематеріальними втратами, виявляються у формі поточних, довготривалих або відкладених ефектів. Економічні втрати внаслідок насильства щодо жінок розподіляються між різними представниками суспільства, включаючи самих потерпілих, членів їхніх сімей та кривдників, роботодавців, які несуть збитки внаслідок непрацездатності працівників, державні та громадські організації, які надають послуги жертвам, страхові фонди та бюджети різного рівня, платників податків та економіку країни загалом. Непрямі витрати пов’язані з психологічними наслідками насильства, які можуть призводити до стресових розладів, впливати на дітей, які стали свідками подібних випадків, ускладнювати сімейні стосунки та погіршувати якість життя постраждалих, що наразі складно оцінити економічним еквівалентом.

Розрахунки вартості окремих статей витрат ґрунтуються на різних підходах, серед яких — підхід „типового випадку“, в межах якого оцінюється вартість певного комплексу послуг, що мають бути надані постраждалій жінці в кожній конкретній ситуації (наприклад, вартість обов’язкового пакету постконтактних послуг і процедур у випадку зґвалтування), підхід „сукупних операційних витрат“, застосування якого має сенс у випадку необхідності необмеженого надання послуг (як цілодобова робота „лінії довіри“ для жертв насильства) та „пропорційного характеру сукупних витрат“ на надання послуг, що пов’язаний із необхідністю виокремлення частки постраждалих від ҐЗН у загальній сукупності одержувачів. У випадку неможливості обґрунтування точної ринкової вартості певного товару або послуги, застосувався підхід „перенесення вартості подібних витрат“ або оціночні судження експертів, які були запрошені до обговорення підходів цього дослідження.

Економічна оцінка наслідків насильства щодо жінок ускладнюється високою латентністю (прихованим характером) злочинів, оскільки незначна частина постраждалих звертається по сторонню допомогу, побоюючись можливого суспільного осуду, звинувачень у провокативній поведінці або відплати від кривдника. Низький рівень довіри населення до правоохоронних органів призводить до неповного обліку випадків насильства, а брак спеціалізованих послуг для жертв — до низького рівня звернень за підтримкою. Оскільки офіційні дані не відображають справжні масштаби насильства щодо жінок, економічні оцінки ґрунтуються на двох варіантах розрахунків: 1) „типовий“ сценарій, що побудовано за даними офіційної статистики правопорушень Національної поліції, та 2) сценарій „повного охоплення“, що представляє результати моделювання з урахуванням рівня поширеності насильства та особливостей звернення постраждалих по допомогу.

З урахуванням прихованого характеру, економічні втрати, які несе українське суспільство внаслідок насильства щодо жінок, сягають до $208 млн на рік (0,23% ВВП). При цьому модельні розрахунки майже в 20 разів перевищують економічний еквівалент вартості облікованих випадків насильства (відповідно $10,8 млн). Після екстраполяції даних соціологічних опитувань з питань ґендерно зумовленого насильства на все населення країни ймовірна кількість жінок віком 15-49 років, які пережили фізичне та сексуальне насильство протягом року, зростає до 1,1 млн осіб.

Незважаючи на значний обсяг коштів, які суспільство втрачає внаслідок насильства щодо жінок, за „ціною“ цих наслідків Україна значно поступається європейським державам. За результатами дослідження Європейського інституту ґендерної рівності за минулі роки, наслідки насильства щодо жінок у Великобританії становили до 28 млрд євро на рік, а при екстраполяції цих даних на всі країни Європейського Союзу — майже 226 млрд євро. Подібні відмінності в оцінках зумовлені не лише досконалішою системою збору даних про ҐЗН, а й більш широким спектром послуг, які надаються постраждалим від насильства (спеціалізовані притулки, комплексні програми захисту, житлова підтримка та соціальні виплати особам, які зазнали домашнього насильства).

В Україні ж через системний брак притулків та спеціалізованих послуг для постраждалих від насильства основна частина витрат, що зумовлені насильством щодо жінок, лягає на плечі самих постраждалих. За результатами моделювання, в масштабах країни сукупні особисті витрати жертв насильства та їх домогосподарств можуть сягати до $190 млн на рік (більше 90% сукупних економічних витрат суспільства). Хоча розмір виплат „із кишені“ жертв визначається тяжкістю отриманих тілесних ушкоджень, в середньому українські жінки витрачають близько $200 (більше 5 тис. грн) на подолання наслідків насильства; ці кошти помітно перевищують розмір середньої заробітної плати жінок. Подібні витрати можуть включати: оплату медичних послуг та обстежень, придбання ліків і медичних препаратів, витрати на переїзд на нове місце проживання, оренду окремого помешкання та облаштування „нового життя“, вартість юридичних консультацій, сплату адміністративних зборів, консультації психологів для дорослих та дітей, які були свідками насильства. Привертає увагу й підвищена вразливість малозабезпечених та незайнятих жінок, оскільки розмір витрат на подолання наслідків насильства визначається не стільки потребою у певних послугах, скільки наявністю в потерпілих необхідних грошових ресурсів.

Сумарна вартість втраченого макроекономічного продукту внаслідок насильства щодо жінок в Україні становить до $3,7 млн на рік, при цьому втрати в $1,5 млн зумовлені передчасними смертями жінок працездатного віку. Крім необоротних втрат населення, значний вплив на економіку справляють і ті трудові втрати, що пов’язані з травматизмом та хворобами внаслідок насильства. Зокрема, через наслідки тимчасової непрацездатності жертв домашнього насильства економіка втрачає до 103,5 тис. робочих днів на рік. Більш того, майже дві третини постраждалих наголошують на зниженій працездатності внаслідок емоційного потрясіння, в результаті якої вони не спроможні виконувати звичні домашні справи та потребують сторонньої допомоги.

Вартість надання послуг, що пов’язані з реагуванням на факти насильства та наданням допомоги потерпілим, сягає до $14,1 млн на рік. При цьому основна частина витрат спрямовується на діяльність правоохоронних органів та притягнення до відповідальності кривдників. На витрати ж, пов’язані з безпосереднім наданням послуг постраждалим від насильства, спрямовується значно менше коштів. Це зумовлено низьким рівнем фінансування системи охорони здоров’я та соціальної допомоги, скороченням штату фахівців, які задіяні до надання послуг, та їхньою низькою заробітною платою. Хоча міжнародні дослідження доводять, що вкладення $1 в превентивні заходи призводить до економії $5-$20 майбутніх видатків на надання послуг потерпілим, в Україні на фінансування цільових заходів із попередження домашнього насильства місцевими бюджетами було витрачено лише $25,6 тис. Це підтверджує залишковий принцип фінансування політики протидії насильству щодо жінок та загальний брак уваги до питань ґендерної рівності.

Координатором роботи щодо запобігання та протидії домашньому насильству в м. Краматорськ – управлінням з гуманітарних питань Краматорської міської ради протягом 2016-2020 років була отримана наступна кількість повідомлень щодо домашнього насильства:

Стосовно кожного звернення про випадки вчинення насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення проведено, спільне соціальне інспектування, складена оцінка потреб, надана первинна правова консультація, проведена індивідуально-профілактична робота та надано психологічну підтримку. У разі необхідності здійснювався соціальний супровід сім’ї.

На обліку з приводу вчинення домашнього насильства в органах поліції в 2020 році перебувало 385 осіб, з них жінок – 21, чоловіків – 364.

2.4. Торгівля людьми

Торгівля людьми – одна з актуальних проблем сучасної України й усього світу. Торгівля людьми посідає третє місце у світі за масштабами і прибутковістю після торгівлі наркотиками та зброєю. Навіть зараз, незважаючи на всебічне висвітлення цієї проблеми в засобах масової інформації, люди через матеріальну потребу їдуть у пошуках роботи за кордон.

З огляду на загострення проблем сімей, запобігання проявам демографічної кризи, розв’язання ґендерних проблем, з’явилася потреба у ґрунтовному розробленні цілісної системи заходів з урахуванням сучасних реалій: ринкової економіки, соціального партнерства, всього того, що покликане зробити життя кожної окремої сім’ї повноцінним і ефективним.

Розроблення Програми зумовлене необхідністю реалізації сучасної державної сімейної та ґендерної політики, спрямованої на забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї та кожного з її членів, найповнішу реалізацію нею своїх функцій, поліпшення життєвого рівня, підвищення ролі сім’ї як основи суспільства, формування ґендерної культури населення, запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, протидії торгівлі людьми.

Реалізація Програми дозволить ефективніше забезпечити впровадження заходів, спрямованих на поліпшення становища сім’ї; рівної участі жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності; попередження домашнього насильства у всіх його проявах, протидію торгівлі людьми з використанням принципів системності, координації взаємодії виконавчих органів міської ради, громадських організацій та самих громадян, що потребують допомоги.

III. Визначення мети Програми

Метою Програми є реалізація державної сімейної та ґендерної політики, спрямованої на утвердження в суспільстві соціальної справедливості та ґендерної рівності; підтримку сімей, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, їх повновартісної участі у розбудові громадянського суспільства, подолання таких негативних явищ у суспільстві, як домашнє насильство та торгівля людьми.

IV. Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблеми, обсягів та джерел фінансування; строки та етапи виконання Програми

Основними шляхами розв’язання проблем стосовно гендерної рівності, сімейної політики, домашнього насильства та торгівлі людьми є:

– утвердження цінності та підвищення статусу інституту сім’ї, всебічне зміцнення правових, моральних, матеріальних засад сімейного життя та сімейних відносин;

– створення правової, психолого-педагогічної та організаційно-методичної системи, яка б забезпечувала оптимальні соціально-економічні умови для становлення та розвитку повноцінного виховання дітей у сім’ї;

– подолання ґендерних стереотипів;

– підтримка громадських ініціатив, спрямованих на формування ґендерної культури, подолання стереотипів щодо ролі та місця жінки у суспільстві;

– проведення інформаційно-просвітницької роботи з ліквідації всіх форм дискримінації, запобігання домашньому насильству та насильству за ознакою статі, протидії торгівлі людьми.

З метою реалізації сучасної державної сімейної та ґендерної політики на місцевому рівні створена та вже успішно працює міська рада з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству.

У планах управління з гуманітарних питань Краматорської міської ради – реалізація проекту «Міста, вільні від домашнього насильства» в рамках співпраці з Фондом Народонаселення ООН (UNFPA) в Україні, з представниками якого Краматорською міською радою планується підписання меморандуму про взаєморозуміння.

Програму спрямовано на проведення заходів та інформаційних кампаній, створення соціальних та економічних умов для належного функціонування, розвитку сім’ї як основи суспільства, утвердження рівних прав чоловіків та жінок, проведення профілактичної та інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо попередження домашнього насильства та насильства за ознакою статі, протидії торгівлі людьми в м. Краматорськ, впровадження дієвого механізму ресоціалізації жертв жорстокого поводження в сім’ї та поза нею, жертв торгівлі людьми.

Програма розрахована на період з 2021 по 2025 роки.

Фінансування Програми здійснюється у межах коштів, затверджених у бюджеті міста Краматорськ на зазначені цілі на відповідний рік.

Ресурсне забезпечення Програми наведено у додатку 1 до Програми.

V. Напрями діяльності та заходи Програми

Основними напрямами діяльності Програми є:

• сімейна політика;
• запобігання домашньому насильству та насильству за ознакою статі;
• гендерна політика;
• протидія торгівлі людьми.
  • Напрями діяльності та заходи Програми наведено у додатку 2 до Програми.

VI. Очікувані результати та ефективність Програми

Виконання заходів Програми забезпечить:

• підвищення поінформованості мешканців міста щодо рівних прав жінок та чоловіків, попередження негативних явищ у суспільстві;
• пропагування сімейних цінностей, підтримка сімей;
• формування здорового способу життя у сім’ї, збереження репродуктивного здоров’я;
• підвищення рівня поінформованості населення про форми, прояви, причини та наслідки домашнього насильства, прав, заходів та можливості отримання послуг, якими можна скористатися у випадку вчинення насильства, формування нетерпимого ставлення громадян до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках;
• забезпечення якісної підготовки інформаційних кампаній з попередження та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі;
• забезпечення вчасного реагування на факти вчинення домашнього насильства та надання невідкладної соціально-психологічної допомоги постраждалим особам від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі;
• забезпечення постраждалих осіб від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі місцем безпечного тимчасового цілодобового перебування;
• надання медикопсихологічної допомоги особам, постраждалим від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі;

поліпшення ефективності та якості надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми; запобігання потраплянню населення до рук торгівців людьми.

VII. Координація виконання Програми

Координацію виконання Програми здійснює Управління з гуманітарних питань Краматорської міської ради.

Виконавці Програми щоквартально до 5 числа місяця, наступного за звітним, надають управлінню з гуманітарних питань інформацію про стан її виконання.

Секретар міської ради                                                           І.І. Сташкевич