Статтею 84 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачено надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати.
Відповідно до статті 84 КЗпП за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.
Водночас, під час встановленого Кабінетом Міністрів України карантину (відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб») термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін 15 календарних днів, тобто може надаватися більш ніж 15 календарних днів.
Карантин продовжено до 31.12.2021 (постанова КМУ від 22.09.2021 № 981).
Для оформлення відпустки без збереження зарплати за згодою сторін на час карантину через коронавірус працівнику необхідно написати заяву з проханням надати йому безоплатну відпустку та на який період, а роботодавцю – видати відповідний наказ (розпорядження).
Зауважуємо! Надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати може відбуватися виключно за згодою працівника.
Неприпустимо примушувати працівників до написання заяв про надання відпусток без збереження заробітної плати!
Важливими гарантіями при наданні відпустки без збереження заробітної плати, є те, що на час її надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 9 Закону України «Про відпустки»).
На період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець може доручити працівникові виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, за його згодою щорічну оплачувану відпустку.
Крім того, відповідно до пункту 3-1 статті 25 Закону України «Про відпустки», на період оголошення карантину, безоплатна відпустка надається в обов’язковому порядку матері або бабі, діду чи іншому родичу, які фактично доглядають за дитиною, або особі, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одному із прийомних батьків чи батьків-вихователів, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення. Тобто право зазначених осіб на таку відпустку зумовлюється здійсненням догляду за дитиною віком до 14 років.
Водночас роботодавці за рахунок власних коштів і в межах своїх повноважень мають право установлюватидля працівниківдодаткові трудові і соціально-побутові пільги, ніж встановлено законодавством, у тому числі інші види оплачуваних відпусток,на умовах, визначених у колективному договорі (стаття 9-1КЗпП, стаття 23 Закону України «Про оплату праці»).