Можливість укладення сезонних трудових договорів і особливості правового регулювання праці сезонних працівників передбачена статтею 7 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).
Із сезонними працівниками укладають строкові трудові договори. Сезонні працівники мають трудові права та гарантії, передбачені КЗпП, на рівні з постійними працівниками, за винятком обмеженого терміну роботи. Випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, що доручається йому, не встановлюється.
Виконання сезонних робіт регламентується Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників та службовців, що зайняті на сезонних роботах» від 24.09.1974 № 310 (далі – Указ № 310).
Відповідно до статті 1 Указу № 310 сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов можуть виконуватися лише протягом певного періоду (сезону) та не більше 6 місяців.
Конкретний перелік сезонних робіт міститься у відповідному списку сезонних робіт і сезонних галузей, який затверджений постановою КМУ від 28.03.1997 № 278 (далі – Список). Зокрема, до сезонних робіт відносяться:
– у сільському господарстві – робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин;
– у лісової промисловості і лісовому господарстві – підготовка ґрунту, посів і садіння лісу, догляд за лісовими культурами, робота в лісорозсадниках, лісозахисні і протипожежні роботи – боротьба з шкідниками і хворобами лісу, прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вишках, наземне пожежне патрулювання лісів, заготівля насіння, збирання і переробка харчових продуктів лісу, польові лісовпорядні роботи;
– у переробній галузі промисловості – робота на підприємствах переробки та плодоовочевої продукції.
Укладання сезонного трудового договору при виконанні робіт, не внесених до зазначеного Списку, за загальним правилом не допускається.
Отже, обов’язковими умовами укладення строкового трудового договору із сезонним працівником є строк роботи не більше 6 місяців та вид роботи і галузі, зазначений у вищезазначеному Списку. Тому укладення сезонного трудового договору на роботах, не зазначених у Списку, не допускається.
Наприклад, у Списку немає робіт, а тому такі не вважаються сезонними роботами у галузі харчування й ресторанного бізнесу (офіціанти для роботи у літніх кафе і відкритих залах); підприємств торгівлі, які літом займаються торгівлею плодоовочевою продукцією; працівників теплопостачання, наприклад, робота працівників котелень в опалювальний сезон, тощо. Таких працівників необхідно приймати на роботу за звичайним трудовим договором згідно статті 23 КЗпП.
Порядок прийому працівників на сезонну роботу
Під час укладання трудового договору на виконання сезонних робіт працівник подає заяву із зазначенням дати початку роботи, посади, а також виду сезонної роботи. На підставі заяви працівника видається наказ про прийняття на сезонну роботу, з яким працівник ознайомлюється під розпис.
Записи про прийом на виконання сезонних робіт повинні вноситися до трудових книжок працівників відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58.
Увага! На сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо).
Щодо оплати праці та відпусток працівників, які виконують сезонні роботи
Оплата праці та надання відпусток сезонним працівникам здійснюється так само як і іншим працівникам по трудовому договору. На них поширюються відрядні розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, доплати, премії тощо, які діють у роботодавця для працівників за трудовими договорами. Також оплата праці для них за місячну норму не може бути меншою за мінімальну зарплату (стаття 95 КЗпП).
Відповідно до частини 9 статті 6 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) сезонним працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.
Невикористана відпустка може бути надана після закінчення трудового договору (чинність трудового договору у такому випадку подовжується до закінчення відпустки, частина 2 статті 3 Закону). При цьому, працівник звільняється днем закінчення відпустки.
Розрахунок середньої заробітної плати для визначення суми відпускних або компенсації за невикористану відпустку проводиться за фактичний час роботи з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачуються відпускні суми або зазначена компенсація. Якщо працівник не відпрацював жодного повного місяця, то розрахунок відбувається на базі зазначеного у трудовому договорі посадового окладу або тарифної ставки (пункт 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100).
Щодо включення посад працівників, які виконують сезонні роботи у штатний розпис
Посади сезонних працівників необхідно вводити у штатний розпис (пункт 2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286)
Щодо порядку звільнення працівників, які виконують сезонні роботи
Працівник, який уклав сезонний трудовий договір, після закінчення строку його дії підлягає звільненню на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП.
Розірвання договору з сезонними працівниками можливе, як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця.
Працівники, зайняті на сезонних роботах, мають право розірвати трудовий договір, письмово попередивши роботодавця за 3 дні (пункт 6 Указу № 310). Звільнення в даному випадку відбувається за пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП.
За ініціативою роботодавця трудовий договір с працівниками, зайнятими на сезонних роботах, припиняється відповідно до пункту 7 Указу № 310 у випадках:
– припинення робіт на строк більше 2 тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт;
– нез’явлення на роботу протягом більше 1 місяця через тимчасову непрацездатність.
Разом з тим, працівникам, зайнятим на сезонних роботах, у разі розірвання трудового договору у випадку припинення робіт в організації на строк більше двох тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт в них, виплачується вихідна допомога у розмірі тижневого середнього заробітку (пункт 8 Указу № 310).