До уваги роботодавців, які використовують найману працю!
Законом України «Про оплату праці» (ст.12) визначені норми оплати праці і гарантії, які є мінімальними державними гарантіями для працівників, у тому числі оплата за роботу в нічний час.
Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Це визначено ст. 54 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).
Щодо тривалості роботи в нічний час
При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. При цьому скорочуватися може лише тривалість зміни, а тижнева норма годин робочого часу не скорочується. Тобто, в одну ніч тривалість роботи може бути скорочена на одну годину, а через декілька днів на цей же час має бути продовжена тривалість роботи у денний час. Тому, скорочення тривалості роботи у нічний час провадиться в межах встановленого працівнику режиму робочого часу. Графіки змінності мають забезпечити відпрацювання 40-годинного робочого тижня.
Тривалість роботи не скорочується у разі, коли працівник прийнятий для роботи лише у нічні зміни.
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Проте, скорочення робочого часу у нічні години не відбувається працівникам, для яких вже передбачено скорочення робочого часу, а саме:
– для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень (п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 51 КЗпП);
– для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших), яким законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу відповідно до ч. 3 ст. 51 КЗпП.
Щодо заборони залучення окремих категорій працівників до роботи у нічний час
Відповідно до ст. 55 КЗпП забороняється залучення до роботи у нічний час:
- вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП),
- осіб, молодших вісімнадцяти років (ст. 192 КЗпП).
Крім того, робота осіб з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 172 КЗпП).
Щодо обліку робочого часу працівників
Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 “Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці”.
У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи, а також години роботи у святкові та неробочі дні та ін.
Крім того, відповідно до ст.30 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Роботодавець зобов’язаний вести табельний облік робочого часу працівників, у якому робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць.
Якщо графіком виходу на роботу (графіком змінності) працівників передбачена робота в нічний час, то її тривалість включається до тривалості роботи (зміни) працівника. Компенсацією роботи в таких умовах є доплата за роботу в нічний час. При цьому така доплата здійснюється за фактично відпрацьовані години у нічний час.
Зазначимо, що у разі застосування підсумованого обліку робочого часу розпорядок робочого дня і графіки змінності мають бути розроблені таким чином, щоб робочий час, який зобов’язані відпрацювати працівники за обліковий період, встановлений в колективному договорі, відповідав установленій законодавством нормі робочих годин, що припадає на цей період (квартал, півріччя, рік).
Тому, визначаючи годинну ставку для оплати нічного часу, треба місячний оклад працівника поділити на норму тривалості робочого часу на відповідний місяць, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для певного підрозділу (працівника).
У кінці кожного місяця працівникам, які працюють при підсумованому обліку робочого часу, провадиться нарахування належної їм заробітної плати згідно з діючими умовами оплати праці: нарахування основної заробітної плати, доплат і надбавок, у тому числі за роботу у нічний час, роботу у святкові і неробочі дні тощо, а по закінченню облікового періоду (кварталу, півріччя, року) у випадку наявності надурочних годин провадиться оплата надурочної роботи.
Щодо оплати праці за роботу у нічний час
Відповідно до ст. 108 КЗпП робота в нічний час оплачується в підвищеному розмірі, який установлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами та колективними договорами, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.
Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року – протягом 2020 року посадовий оклад складає 2102 грн. (ст. 96 КЗпП).
Звертаємо особливу увагу роботодавців! Оплата за нічний час роботи – це законодавчо встановлена державна мінімальна гарантія. Здійснювати оплату за роботу в нічний час нижче 20 % або взагалі не оплачувати роботу в нічний час не можна.
Якщо роботодавець не виконує законодавчої норми щодо оплати праці працівників за роботу у нічний час, то це свідчить про недотримання ним мінімальних державних гарантій, за порушення яких відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП передбачені штрафні санкції у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника щодо якого скоєно порушення 9446 грн. (= 4723 грн.х2). У 2020 році розмір мінімальної заробітної плати складає 4723 грн.
Крім того, доплата за роботу в нічний час не враховується для обчислення розміру зарплати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це прямо передбачено ч. 2 ст. 31 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Отже, оплата за роботу у нічний час відноситься до державних мінімальних норм в оплаті праці, які є обов’язковими для застосування підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю.
Наголошуємо суб’єктам господарювання на необхідності забезпечення неухильного дотримання законодавства про працю України, збереженні трудових прав працівників.