Порядок вирішення трудових спорів працівниками у разі невиплати заробітної плати при звільненні та інших порушень норм трудового законодавства


Конституція України надає право кожному громадянину безпосередньо звернутися до суду з позовними заявами за захистом порушеного трудового права.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено право працівників на оплату праці відповідно до діючого законодавства на підставі укладеного трудового договору, який оформляється наказом чи розпорядженням власника про прийняття на роботу .

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці (статті 97 Кодексу законів про працю України – далі КЗпП).

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (стаття 233 КЗпП).

Крім того, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 232 КЗпП працівник має право звернутися безпосередньо до суду із заявою про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або про виплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, якщо він був незаконно переведений на іншу роботу, про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи, в інших випадках порушень свого трудового права.

З позовною заявою до суду працівник має право звернутися за місцем своєї реєстрації або за місцем реєстрації підприємства.

Позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»).

Інформація управління праці та соціального захисту населення

Краматорської міської ради