Право громадян на належні, безпечні та здорові умови праці закріплено статтею 43 Конституції України, статтею 153 Кодексу законів про працю України та іншими законодавчими актами.
Згідно зі статтею 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
На підприємствах, де технологічний процес, обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, передбачено обов’язкове проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».
Якщо внаслідок технологічних особливостей виробництва забезпечити повною мірою здорові умови праці неможливо, з метою забезпечення соціальних гарантій працюючим, зайнятим в шкідливих і важких умовах праці, статтями 51, 76, 100, 166 Кодексу законів про працю України та статтею 7 Закону України «Про охорону праці» передбачено надання пільг та компенсацій.
Підтвердження (скасування) права на надання таких видів пільг та компенсацій за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, як пільгова пенсія, додаткова оплачувана відпустка, скорочення тривалості робочого часу, оплата праці у підвищеному розмірі, безоплатне забезпечення молоком, здійснюється виключно за результатами атестації робочих місць за умовами праці та наявності виробництва, професії, роботи або посади у нормативних актах:
постанові Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження Списків виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення»;
постанові Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умови праці», Додаток № 1;
постанові Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня».
Підвищена оплата праці встановлюється на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці за дотриманням умов, визначених статтею 100 Кодексу законів про працю України.
Конкретні розміри доплат встановлюються у відсотках до тарифної ставки (окладу) за шкалою, яка передбачена Типовим положенням про оцінку умов праці на робочих місцях і порядком застосування галузевих переліків робіт, за яким можуть встановлюватися доплати робітникам за умови праці залежно від фактичного стану умов праці (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 № 387/22-78).
Безплатно видається молоко або інші рівноцінні харчові продукти за дотриманням умов, визначених статтею 166 Кодексу законів про працю України.
Оскільки порядок надання молока на сьогодні законодавством не врегульовано, Міністерство соціальної політики України листом від 11.05.2018 № 790/0/101-18/283 зазначає, що роботодавець самостійно вирішує всі питання щодо безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, у колективному договорі або угоді на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці. Пільги і компенсації, не передбачені законодавством, роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати працівникові за колективним договором (угодою, трудовим договором) на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про охорону праці».