Учасників Революції Гідності, які загинули від рук силовиків і їхніх найманців, у народі та зі сцени Майдану назвали Небесною Сотнею.
Офіційне число тих, хто до неї належить, – 107 осіб. Люди різної національності, віку, освіти з усіх регіонів України та з-за кордону, успішні підприємці й незаможні пенсіонери, науковці, митці, студенти….
Наймолодшому, Назарію Войтовичу, було 17. Найстаршому, Іванові Наконечному, – 82 роки.
2014 року Верховна Рада України заснувала орден Героїв Небесної Сотні, яким відзначають за громадянську мужність, патріотизм, обстоювання принципів демократії, прав і свобод людини, а також активну благодійну та громадську діяльність.
Указом Президента України від 11 лютого 2015 року встановлено офіційний День Героїв Небесної Сотні, який відзначають щороку 20 лютого.
Серед Героїв Небесної сотні є й наші земляки, краматорці Іван Пантелєєв та Сергій Бондарев.
Пантелєєв Іван народився 1 грудня 1981 року, був поетом, рок-музикантом, солістом групи «Небо Мінуса». Останнім часом жив у селищі Дмитрівка, де доглядав 90-літню бабусю. Іван був на Майдані з 10 грудня 2013 року. Належав до першої сотні самооборони, мав псевдо «Креман». На вулиці Інститутській отримав декілька вогнепальних поранень, і одна з куль влучила в серце Івана, обірвавши життя Героя 20 лютого 2014 року. Його похорони відбулися 25 лютого. Похований у Дмитрівці. Залишив маму, сестру з родиною. Пантелєєву Івану було 32 роки.
Сергій Бондарев народився у місті Краматорську 24 листопада 1981. Останні 2 роки свого життя проживав у Києві, куди переїхав разом зі своєю родиною. Працював у провідних IT-компаніях України. Будучи фахівцем в галузі інформаційних технологій, він реалізовував свої професійні здібності не лише в розробці програмного забезпечення, але і в управлінні проектами та командами. Легкість в спілкуванні і життєрадісність забезпечили йому широке коло друзів і знайомих як в Україні, так і по всьому світу, а вагомий професійний досвід – беззаперечний авторитет серед колег. Він був відповідальною людиною, а у всіх справах, за які брався, він завжди прагнув досягнути максимального результату і йому це вдавалось!
Дуже любив подорожувати і вивчати культуру і історію інших країн і націй, був аматором і знавцем історії власної країни. Завжди був патріотом України. Такий же дух патріотизму він прищеплював своїм друзям та знайомим.
Ще у 2004 році, проживаючи на той час в Донецькій області, він приїхав в столицю як активіст Помаранчевої революції. Під час Революції гідності 2013 – 2014 років він також не залишився осторонь, а завжди був у серці гарячих подій в Києві, відстоюючи краще, європейське майбутнє для своєї країни. Починаючи з листопада 2013 року, він завжди свідомо відвідував народні віче на Майдані. Дуже часто після роботи також приходив, щоб допомогти протестувальникам в будівництві барикад, чергував на барикадах. Він твердо вірив в силу української нації в її прагненні поміняти наше майбутнє на краще і до останнього свого подиху був разом зі своїм народом в його боротьбі. Він був чоловіком, готовим віддати своє життя за спокійне і впевнене майбутнє України. Ввечері 18 лютого 2014 року Сергій також був на Майдані. Як повідомила дружина, останній телефонний дзвінок від чоловіка вона отримала о 19.40 з Майдану, з центру подій. Загинув Сергій вночі з 18 на 19 лютого від чотирьох кульових поранень в груди, плече і шию під час штурму силовиків біля Будинку профспілок. Звістку про страшну втрату родина отримала лише два дні по тому.
Сергій залишив дружину Світлану, з якою вони чекали свого первістка – на момент його загибелі жінка була на сьомому місяці вагітності. Світлана згадує про свого чоловіка: «Сергій був для мене одночасно прекрасним люблячим чоловіком, вірним другом, мудрим наставником і надійним партнером, з яким можна було упевнено і спокійно крокувати по життю, долаючи усі перешкоди і радіючи кожному дню. Його світлий образ i щира усмішка завжди житимуть в наших серцях!». Сергію Бондареву було 32 роки.
Запрошуємо Вас взяти участь у меморіальному заході з покладанням квітів, присвяченому Дню Героїв Небесної Сотні.
Захід відбудеться 20 лютого о 10-00 біля пам’ятника Тарасу Шевченку.
Джерело: Музей Революції Гідності