Хоча насправді ми тримаємось вже 8 років. Російські солдати вбивають українців, безжально руйнують наші міста, намагаються лишити нас майбутнього.
Їх мета – зламати нас морально і знищити фізично. Не жалкують нікого: від ненароджених дітей та їх матерів до людей, що пережили жахи нацистських концтаборів.
Але з кожним днем, що ця війна триває, наш народ стає тільки міцніше. У цьому страшенному горнилі ґартується наша Перемога.
Війна триває. Ми знаємо, що краматорці чекають повернення додому, а Краматорськ – чекає на вас. Він чекатиме усіх, але тільки після перемоги.
І тоді…
Ми зберемось на концерт на площі Миру. Гайнемо до флагштока в Ювілейному, катнемо на “Ромашці”, або “Веселих гірках”. Подивимось на захід сонця з “Чортового колеса”. Гулятимемо нічним Краматорськом, сидітимемо на набережній у Бернацького, загортаючись у теплі ковдри, а тоді поїдемо до вітряків – зустрічати світанок нового мирного дня. На вихідних візьмемо велосипеди та поїдемо на Білокузьминівку. А ще кілька разів влітку треба з’їздити до Блакитних озер, або хоча б на Сольонку. Будемо розповідати гостям міста, чому “Лазурний” – “Чорнобиль”, а мотокрос на день міста… І обов’язково продовжимо традицію Випускного просто неба.
Ми поїдемо на відпочинок у Крим, Кирилівку чи Бердянськ, ми будемо вболівати за збірну України на Донбас арені, ми привітаємо із днем міста Луганськ, ми поїдемо на вистави відродженого Маріупольського драмтеатру. Ми їстимемо херсонські кавуни та мелітопольські черешні.
А ще ми всі разом, хвилиною мовчання, згадаємо усіх, чиє життя забрала війна. Краматорців і тих, хто чекав 8 квітня евакуаційний потяг на залізничному вокзалі. Маршрутку під Волновахою. Обстріл мікрорайону Східного у Маріуполі. Десятки тисяч мирних мешканців. І обов’язково – військових, які щодня віддають свої життя, оберігаючи наш сон.
Ми витримали вже 100 важких днів Великої війни та витримаємо усі випробування, які заготувала нам доля на шляху до нашої Перемоги.
Кожен день ми працюємо, наближаючи її, хто як може. Хтось – волонтерить, а хтось – просто вчасно евакуювався, адже кожне життя – безцінне.
Ми все подолаємо разом.
Краматорськ.
Україна🇺🇦
