Законом України від 12.11.2015 «Про внесення зміни до Кодексу законів про працю України щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації з правом Європейського Союзу» внесені зміни до статті 21 Кодексу законів про працю України «Рівність трудових прав громадян України» (далі – КЗпП), які діють з 26.112015.
Так, відповідно до статті 21 КЗпП «Рівність трудових прав громадян України» заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, статі та гендерної ідентичності, які пов’язані з характером роботи або умовами її виконання.
Крім того, законодавство з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків складається з Конституції України, Закону України від 08.09.2005 № 2866-VI «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (далі – Закон № 2866 – ) та інших нормативно-правових актів. Метою Закону 2866-VI є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.
Звертаємо увагу роботодавців!
З метою забезпечення єдиного підходу до визначення у колективних договорах та угодах вимог щодо створення умов праці, в яких жінки та чоловіки можуть вести трудову діяльність на рівній основі, наказом Міністерства соціальної політики України від 29.01.2020 № 56 затверджено Методичні рекомендації щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах (далі – Рекомендації).
Рекомендації можуть бути використаними суб’єктами сторін соціального діалогу при укладанні колективних договорів.
Питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та недискримінації рекомендується вносити в колективні договори окремим розділом «Рівність і недискримінація». Таким чином, забезпечуватиметься фактична рівність чоловіків і жінок на робочих місцях, не допускається дискримінація за ознакою статі.
Застосування вказаних Рекомендацій дасть змогу ефективно використовувати наявні робочі ресурси та отримувати більші вигоди для підприємства у конкуренції за кваліфіковану робочу силу завдяки усуненню дискримінаційних чинників.
Запровадження політики рівності та недискримінації на підприємствах, в установах, організаціях сприятиме встановленню прозорих та чітких принципів і методів управління трудовим колективом (працівниками підприємства), рівних і незалежних від статі можливостей професійного навчання, розвитку, кар’єрного зростання; умов для поєднання професійної діяльності з сімейними обов’язками, у тому числі шляхом застосування гнучкого робочого графіка та можливості дистанційної роботи в межах режиму роботи підприємства, установи, організації.