Дорогі ветерани, діти війни!
Вітаю вас з днем Великої Перемоги у війні з фашизмом! Я дуже сподіваюся, що кожен з вас оточений любов’ю і турботою близьких людей. Повага до вашого подвигу і пам’ять про нього живі і передаються з покоління в покоління. Здоров’я вам міцного та оптимізму! Цього року ми не маємо змоги зустрітися, як завжди, біля Вічного вогню, потиснути одне одному руку та обнятися. Але це не завадить кожному з нас в сімейному колі вшанувати пам’ять про героїчний подвиг. Згодом ми обов`язково відсвяткуємо разом!
У кожної людини є в житті знакові дати. Для мене однією з таких дат стало 8 травня 2015 року. Тоді ми святкували 70-річчя Великої Перемоги, зібравши за святковим столом більше 100 учасників бойових дій. Було спілкування, рукостискання, особисті історії та долі… Ми співали пісні воєнних років та багато говорили про сьогодення. Для себе зрозумів, що про особисті переживання воєнних років ветерани розповідають неохоче. Я запитав шанованого ветерана, чому так. А він мені відповів: «Про щось навіть через 70 років згадати страшно».
Вразив оптимізм ветеранів, мудрість сприймати свою складну долю як даність. Всіх їх об’єднує внутрішня сила, загартована війною. Дуже шкода, що через п’ять років багатьох з них вже немає в живих… І здається, що не тільки жахи війни з фашизмом, а цей святковий стіл з ветеранами був в минулому житті. Ідуть ветерани, забираючи з собою пам’ять про війну і залишаючи нам пам’ять про себе. Вічна пам’ять усім, хто подарував нам на багато десятиліть мирне небо.
З повагою,
народний депутат України Максим Єфімов