🕊 «Небесне військо Краматорська» — загальнонаціональна хвилина пам’яті 🕊
Щодня о 9:00 ми згадуємо про всіх загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації та вшановуємо їхню пам’ять.
💔 У цей день, 22 жовтня 2023 року загинув Захисник України з Краматорська Шестаков Дмитро Віталійович.
🕯 Дмитро Шестаков народився у Краматорську, виріс у родині, де його любили й підтримували. Він мав молодшого брата Олександра, який завжди дивився на нього з захопленням. Спочатку Олександр займався волонтерством, а тепер служить у Збройних Силах України, продовжуючи справу брата.
З дитинства Дмитро любив тварин: котів, собак, птахів. Під час чергування в Рубіжному до нього приходив лис, ніби відчуваючи його добре серце. Він не просто виконував військовий обов’язок, а завжди знаходив місце для тепла і турботи.
Ще у школі він захопився комп’ютерними іграми і саме це пробудило його інтерес до технологій. Він хотів розуміти, як усе працює, як створюються віртуальні світи і це привело його до глибшого вивчення комп’ютерів.
Уже в старших класах він прагнув бути самостійним —вихідними працював у магазині техніки, адже добре розумівся на комп’ютерах. Це захоплення привело його до Донбаської державної машинобудівної академії, а пізніше — до роботи фахівця з ремонту оргтехніки у компанії «Комп’ютер Про».
У 2013 році його призвали на військову службу. Дмитро потрапив до підрозділу внутрішніх військ, де й застав початок війни в 2014 році. Його частина охороняла хімзавод у Рубіжному, не допускаючи потрапляння вибухівки у ворожі руки.
Разом з побратимами він витримав голод, нестачу ресурсів, відсутність ротації. але не відступив.
Після двох років служби Дмитро повернувся додому, шукаючи спокій. Він знову почав працювати у «Комп’ютер Про», став співзасновником ветеранської організації «АТО Поруч», одружився, у нього народився син. Родина була його найбільшим скарбом.
24 лютого 2022 року все змінилося. Дмитро без вагань відвіз родину у безпечне місце, а сам вирушив до військкомату.
Його направили до 11-го Краматорського прикордонного загону, де він служив інспектором прикордонної служби 2-ї категорії, кулеметником. Його позивний «Святий» не був випадковим — це була людина, яка несла у собі світло, доброту й незламну віру.
Отець Микола, капелан військової частини прикордонників А2382: «Діма. Дмитро. Він, будучи віруючою людиною, прагнув до якогось свого ідеалу. “Свого”, тому що кожен вірить у Бога трохи по-своєму. Завдяки вірі, Діма знаходив сили не засмучуватися, коли дуже важко, та з радістю допомагати тим, хто був з ним поряд. З його очей сяяло Небо. І це сяйво завжди трохи дивувало. Ніби звичайний хлопець, але щось у ньому було більше за всіх нас. Він той, хто уважно слухав, та при цьому спокійно відстоював свої погляди. У ньому була сила. Сильним він і лишився назавжди».
Дмитро загинув 22 жовтня 2023 року у бою, під час мінометного обстрілу поблизу Бахмута, Курдюмівки Донецької області.
Його тіло не одразу змогли вивезти, але побратими зробили все можливе, щоб повернути його додому — на щиті.
Йому було 30 років, але за цей час він встиг зробити багато важливого.
«Брат, мій улюблений брат!!! Ти єдиний, хто пішов у перший день війни, ти єдиний, хто не злякався!!! Ти пішов нищити ворога!! Я неймовірно тобою пишаюся!!!», — написав Олександр, його брат.
«Він був дуже чуйним сином, турботливим батьком та відданим чоловіком, котрий дуже любив свою дружину й сина. Його маленький хлопчик завжди пам’ятатиме, як тато катав його на паровозику, сидів із ним на мотоциклі, або як дарував квіти мамі. Мені син завжди казав, яка я гарна і як сильно він мене любить», — розповідає мама Лілія.
Його поховали на Алеї Героїв у рідному Краматорську. За свою мужність і відданість Україні він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня згідно з Указом Президента України №35/2024 від 29 січня 2024 року.
Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!
Портал «Небесне військо Краматорська»