Стажування працівника на підприємстві: умови, порядок оформлення та оплати


Стажування – це набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про освіту»).

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.

Для організації стажування на підприємстві доцільно розробити Положення про стажування, у якому визначити порядок прийняття осіб на стажування, осіб, відповідальних за його проведення на підприємстві, необхідне документальне оформлення, порядок оплати праці стажистів, обов‘язки керівника стажування, умови оплати за керівництво стажування та інші важливі моменти.

На підприємствах усіх форм власності існує тільки два види стажування – стажування студентів/учнів і стажування зареєстрованих безробітних, які перебувають на обліку в службі зайнятості. Укладення договору про проходження стажування у випадках, не передбачених законодавством, може трактуватись як неоформлення трудових відносин.

Зазначені у ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» категорії студентів закладів фахової передвищої та вищої освіти, учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти мають право проходити стажування на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Порядок укладання договору про стажування з такими особами визначається постановою Кабінету Міністрів України № 20                         від 16.01.2013 р.

Стажування здійснюється за встановленою процедурою. Підприємства, на яких бажають проходити стажування студенти, обираються ними самостійно, про що між студентом і підприємством укладається індивідуальний договір про проходження стажування. Договір про стажування студентів/учнів укладається у двох примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, другий – у стажиста. Одночасно з укладенням договору про стажування керівник підприємства затверджує індивідуальну програму стажування та видає наказ про проходження стажування, у якому зазначаються строки і місце його проходження (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також його керівник.

 Можливість стажування безробітних за направленням центру зайнятості передбачена в ст. 35 Закону України «Про зайнятість населення»  (детальніше ці питання врегульовані Порядком професійної підготовки, перепідготовки та підвищення  кваліфікації зареєстрованих безробітних, що затверджений наказом Мінсоцполітики та Міносвіти від 31.05.2013 р. № 318/655).

Стажування безробітних здійснюється за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості. Для організації професійного навчання безробітних центрами зайнятості укладаються договори з безробітним і роботодавцем (договір про професійне навчання безробітного у роботодавця). Порядок укладення такого договору визначено у пунктах 6.2-6.4 Порядку, що затверджений Наказом №318/655. Навчання  безробітного відбувається за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п. 1.2 Порядку, що затверджений Наказом № 318/655).

Роботодавець, на замовлення якого здійснювалося професійне навчання безробітного і який забезпечив проходження його стажування на робочому місці, зобов’язаний працевлаштувати безробітного протягом 30 календарних днів з дня завершення навчання (п. 6.4 Порядку, що затверджений Наказом № 318/655). Що стосується студентів і учнів, то тривалість їх стажування не може перевищувати 6 місяців (ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення»). Після закінчення стажування стажистам з числа студентів або учнів видається висновок, у якому зазначаються виконані роботи, оцінка якості їх виконання, а також характеристика професійної компетентності, особистих та ділових якостей стажиста.

Тривалість роботи під час стажування не може бути більшою, ніж тривалість робочого часу, установленого законодавством для відповідної категорії працівників. Водночас мають враховуватися норми ст. 51 КЗпП про скорочену тривалість роботи для осіб віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень.

Безоплатного стажування в трудовому законодавстві не існує. Роботодавець повинен виплачувати кошти, якщо в період набуття нових навичок особа виконує роботу. У разі коли в період стажування студенти виконують професійні роботи, роботодавець здійснює виплату їм заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. У разі якщо особа лише навчалась навичкам і здобувала знання, то оплата не є обов’язковою. Якщо стажування проходить безробітний, то за час проходження професійного навчання та стажування на робочому місці за безробітним зберігається допомога по безробіттю.

Наголошуємо, що у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору на роботодавця може бути накладено штраф – у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати (ст. 265 КЗпП), а винного посадовця притягнуть до адміністративної відповідальності (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).