🕊 «Небесне військо Краматорська» — загальнонаціональна хвилина пам’яті 🕊
Щодня о 9:00 ми згадуємо про всіх загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації та вшановуємо їхню пам’ять.
💔 У цей день, 2 листопада в різні роки Краматорськ втратив Захисників України Фоміна Олексія Миколайовича та Шенкаренка Володимира Олеговича.
🕯 Олексій Фомін народився 6 квітня 1985 року в місті Краматорську, Донецької області. Навчався у загальноосвітній школі №2, а згодом продовжив освіту в Костянтинівському медичному коледжі.
До початку повномасштабного вторгнення працював слюсарем у КП «Краматорська тепломережа». В армії раніше не служив, але коли настав час боронити Батьківщину – не залишився осторонь. Вступив до лав Збройних Сил України, де став бойовим медиком штурмової бригади військової частини А-4010.
У боях за Кліщіївку на Бахмутському напрямку Олексій проявив себе як відважний та самовідданий воїн. За час служби отримав військове звання молодшого сержанта та відзнаки від командування.
Його рідні та побратими пам’ятають Олексія як людину з великим, добрим серцем. Завжди усміхнений, щирий, готовий підтримати та допомогти – саме таким він залишився в серцях тих, хто його знав.
2 листопада 2023 року Олексій загинув, виконуючи бойове завдання. Йому тепер назавжди 38 років.
Похований на «Алеї Слави» у місті Краматорськ.
Вічна Слава Герою!
🕯 Володимир Шенкаренко народився 28 лютого 2001 року в селі Дмитрівка на Донеччині. Навчався в Очеретинській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, яку закінчив у 2016 році, а потім — в Олександрівському аграрно-професійному ліцеї, який закінчив у 2020 році за фахом тракториста.
Після навчання працював у рідному краї — у селі Очеретине.
Із перших днів повномасштабного вторгнення росії Володимир став на захист рідної землі у складі територіальної оборони.
6 грудня 2022 року був призваний на військову службу за контрактом. Служив оператором протитанкового ракетного комплексу у першому відділенні взводу ПТРК роти вогневої підтримки 1-го десантно-штурмового батальйону в/ч А0224.
Брав участь у найзапекліших боях на Донецькому напрямку: за Марʼїнку, Новомихайлівку, Курахове, Покровськ.
За проявлену мужність і відвагу 12 липня 2024 року був нагороджений Золотим хрестом.
2 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі села Антонівка на Донеччині, Володимир героїчно загинув, віддавши життя за Україну. На момент загибелі йому було всього 23 роки.
У нього залишилися мати, вітчим і дві молодші сестри.
«Володимир був дуже щирою, відкритою та співчутливою людиною. Не дивлячись на свій вік, він вважав, що кожен чоловік повинен захищати Батьківщину. Я пишаюсь тим, що він герой для рідних. Він залишився найкращим сином та братом», – згадують близькі.
Володимир Шенкаренко назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, як сміливий, чесний, самовідданий Захисник, який попри молодість обрав шлях мужності та боротьби.
Вічна Слава Герою!
Твоя жертва не буде забута. Україна пам’ятає.
Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!
Портал «Небесне військо Краматорська»