Роз’яснення стосовно звільнення працівників під час карантину


 Інспектори праці Краматорської міської ради нагадують, що зазвичай дуже багато найманих працівників не знають своїх прав і не розуміють, як їх відновити та захистити при порушенні трудового законодавства під час карантинних заходів.

     Карантин – це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»), а не підстава для звільнення.

     Перш за все, потрібно зазначити, що зміни в трудове законодавство, яке регулює звільнення працівників, у зв`язку з введенням карантину по всій території України, не вносились та додаткових положень, які б давали роботодавцю право припинити трудові відносини із працівником або пов`язаних з ним обмежувальних заходів на період карантину, немає. Підстави для звільнення залишаються незмінними – ті, що передбачені у Кодексі законів про працю України.

     Незалежно від введення карантинних обмежень трудовий договір може бути розірваний за ініціативи роботодавця. Звільняти працівників у період карантину роботодавець може без ризику бути притягнутим до відповідальності, якщо таке звільнення є законним (на підставах, зазначених у ст.40 КЗпП України).

     Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (далі – Кодекс) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

     У разі припинення трудового договору власник або уповноважений ним орган видає наказ (розпорядження), в якому зазначається підстава розірвання трудового договору з посиланням на відповідний пункт і статтю закону. Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з таким наказом під його особистий підпис та надати копію наказу, не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Також, власник або уповноважений ним орган повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації за наявними вакантними посадами.

     Відповідно до ч. 1 ст.42-1 Кодексу працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п.1 ст. 40 Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), впродовж одного року має право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

     Згідно зі ст.47 Кодексу власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст.116 Кодексу, а саме: виплатити всі суми, що належать робітнику від підприємства, установи, організації, в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим робітником вимоги про розрахунок.

     Крім цього, відповідно до ст.44 Кодексу у разі припинення трудового договору на підставі п. 1 ч.1 ст.40 Кодексу працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менш ніж середньомісячний заробіток, але трудовим або колективним договором може бути передбачено вихідну допомогу в більшому розмірі, ніж це встановлено ст.44 Кодексу.

     У разі масового звільнення (критерії якого визначено в статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI) роботодавець повинен завчасно повідомити службу зайнятості про професії (посади) і кількість працівників, яких передбачається вивільнити, а також про заплановану дату скорочення. Дата скорочення може припадати на вихідний, святковий чи неробочий день. У такому разі днем скорочення вважається найближчий робочий день.

     Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові, то за загальним правилом, він зобов’язаний подати заяву до роботодавця про своє бажання звільнитися з займаної посади за два тижні до бажаної дати звільнення. Винятками є обставини, що перешкоджають виконанню трудових обов`язків, а також переїзд на нове місце проживання, вагітність, інвалідність чи інші обставини, передбачені ч.1.ст.38 КЗпП України.

     Отже, звільнення працівників у період карантину можливе лише за умов дотримання чинних вимог законодавства.

Сектор контролю за додержанням законодавства про працю УПСЗН