Працівник реалізує право на працю шляхом укладання трудового договору на виконання робіт або надання послуг на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою–підприємцем відповідно до статті 2 «Основні трудові права працівників» та статті 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).
Згідно з вимогами статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та повідомлення до Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.
При укладенні трудового договору (виданні наказу або розпорядження) може бути встановлене випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. При цьому, в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю, зокрема, щодо оплати, організації та охорони праці (стаття 26 КЗпП). Після видання наказу (розпорядження) вноситься запис в трудову книжку працівника.
Зауважуємо! Підприємці-фізичні особи укладають трудові договори з найманими працівниками тільки у письмовій формі, один екземпляр якого надається найманому працівнику разом з трудовою книжкою працівника з внесеним записом про прийом на роботу (трудову книжку працівника підприємець залишати у себе не має право).
Відповідно до статті 24 КЗпП додержання письмової форми є обов’язковим, зокрема у таких випадках:
– при укладенні контракту (сфера застосування контрактів визначається законами України);
– у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
– при укладенні трудового договору з неповнолітнім;
– при укладенні трудового договору з фізичною особою-підприємцем;
– при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу;
– в інших випадках згідно законодавства України, наприклад укладання трудових договорів з громадянами, які проходять альтернативну службу.
Крім того, діючим законодавством надано право проходити студентам стажування на підприємствах, в установах та організаціях за професією (спеціальністю) на умовах укладеного договору про стажування згідно Типової форми договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях. У цьому випадку видається наказ по підприємству з встановленням строку стажування (не більш ніж 6 місяців) з подальшим внесенням відповідного запису у трудову книжку (постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 № 20, п.2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58).
Зауважуємо! Право проходити стажування надано лише студентам вищих навчальних закладів і учнів професійно-технічних навчальних закладів, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» (статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, із змінами). До того ж такі студенти або учні обов’язково мають навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні. Ще одна обов’язкова умова: стажування має відбуватись у вільний від навчання час та винятково за спеціальністю, за якою навчається студент або учень.
Звертаємо особливу увагу, що вказане стажування студенти можуть проходити, тільки на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності. Законом не передбачена можливість проходження стажування у фізичних осіб — підприємців.
Стажування вищевказаних студентів не є тотожнім із проходженням виробничої практики, оскільки студенти на виробничу практику до підприємств направляються безпосередньо від навчального закладу, а студенти які бажають пройти стажування обирають підприємство самостійно.
Наголошуємо роботодавцям з метою уникнення порушень в трудовому законодавстві!
Стажування на робочому місці до оформлення трудових відносин з метою перевірки працівника на відповідність займаній посаді неправомірне! У випадку необхідності перевірки професійних якостей працівника при прийнятті на роботу може встановлюватись випробування.
Отже, роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу з першого дня виконання ним трудових функцій з можливим встановленням випробувального терміну, дотримуючись норм законодавства про працю та в першочерговому порядку виплачувати заробітну плату не нижче мінімального розміру згідно Закону України «Про оплату праці».