Мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не лише мінімальна заробітна плата, але й норми і гарантії в оплаті праці, які передбачені частиною першою статті 12 Закону України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці», зокрема норми оплати праці за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні.
Компенсація за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні є обов’язковою для підприємств, установ та організацій всіх форм власності, в тому числі бюджетної сфери, а також для підприємців, які використовують найману працю.
Залучення працівників до роботи у вихідні, а також святкові і неробочі дні провадиться за наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. У наказі також необхідно вказати працівників, бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть безпосередньо у ці дні.
Важливо! Якщо роботу працівника у святковий (неробочий) день визначено графіком змінності, окремого наказу щодо його залучення до роботи в цей день не потрібно.
Оплата за роботу у вихідний день, як і робота у святкові та неробочі дні, обчислюється відповідно до ст.107 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), а саме:
1) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у вихідний, святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний, святковий і неробочий день.
Щодо оплати праці за роботу у вихідний день.
Згідно зі ст.72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін у грошовій формі у подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку.
Про надання іншого дня відпочинку або оплату у подвійному розмірі зазначається у наказі про залучення працівника до роботи у вихідний день. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін та вказується також у наказі. Отже, якщо працівник працював у свій вихідний день, у нього є вибір – або взяти день відпочинку, або отримати оплату в подвійному розмірі.
Важливо! У разі залучення до роботи працівників у вихідні дні, які є загальними вихідними днями (субота, неділя) або визначені за графіком роботи (змінності), та за згодою сторін обрано компенсацію іншим днем відпочинку, робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі, а день відпочинку не оплачується.
В табелі робочого часу, затвердженому наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 відмітки про причини неявок на роботу чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час робляться на підставі документів, оформлених належним чином. Так, на підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі рекомендовано зробити відмітку «Ін» – інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі.
Якщо у вихідний день працівник відпрацював тільки чотири години та отримує інший день відпочинку – відгул, то в одинарному розмірі йому будуть оплачені тільки чотири години.
Звертаємо увагу працівників!
Робота у вихідний день може компенсуватися тільки за домовленістю між роботодавцем та працівником. Працівник не має права обрати день відпочинку без згоди роботодавця. Невихід на роботу може бути розцінений як прогул без поважних причин, що може стати причиною звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП.
Щодо оплати за роботу у святкові та неробочі дні.
Святкові та неробочі дні встановлюються виключно законодавством (ст.73 КЗпП).
Відповідно до ст.107 КЗпП робота у святковий і неробочий день як за роботу у вихідний день оплачується працівникам у подвійному розмірі. Оплата в зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
Під час визначення годинної тарифної ставки для оплати фактично відпрацьованих годин у святкові, неробочі дні необхідно місячний оклад працівника розділити на місячну норму тривалості робочого часу на відповідний місяць, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для цього підрозділу (працівника).
Подвійний розмір оплати за роботу у вихідні або святкові (неробочі) дні поширюється тільки на часові (денні) ставки або відрядні розцінки, до інших виплат (різних видів доплат, надбавок, премій тощо) він не застосовується.
Крім подвійної оплати, за бажанням працівника, який працював у святковий (неробочий) день, йому може бути наданий інший день відпочинку, який не оплачується та є для нього вихідним днем. Інший день відпочинку надається за умови, що робота виконувалася понад встановлену місячну норму робочого часу. Надання іншого дня відпочинку – це додаткова гарантія, яка не передбачає заміни підвищеної оплати за роботу у святкові (неробочі) дні.
Для працівників, які працюють за графіками і робота у святкові та неробочі дні включалась в місячну норму робочого часу, оплата праці провадиться відповідно до ст.107 КЗпП, а саме: працівникам, які одержують місячний оклад – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, а працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки і не може бути замінена іншим днем відпочинку.
У разі застосування суб’єктами господарювання підсумкового обліку робочого часу, всі години роботи, відпрацьовані понад норми тривалості робочого часу за встановлений роботодавцем обліковий період, вважаються надурочними й оплачуються після закінчення облікового періоду в подвійному розмірі відповідно до ст.106 КЗпП.
Робота у святкові і неробочі дні за графіком включається до норми робочого часу за обліковий період. Під час підрахунку надурочних годин робота у святкові та неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі (п. 11 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені наказом Мінпраці від 19.04.2006 № 138). Якщо ж години роботи у святкові (неробочі) дні відпрацьовано за графіком, тобто в межах установленої норми робочого часу за обліковий період, виключати їх із кількості надурочних годин не потрібно.
Порядок компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні доцільно визначити у колективному договорі підприємства, установи та організації.