Шигельоз, який у побуті часто називають дизентерією, — це гостра кишкова інфекція бактеріального походження. Її спричиняють мікроорганізми роду Shigella. Потрапляючи до організму людини, вони уражають переважно товстий кишківник і можуть викликати діарею, біль у животі, підвищення температури, слабкість та ознаки інтоксикації. Захворювання небезпечне не лише неприємним перебігом, а й тим, що швидко поширюється серед людей, особливо за умов порушення санітарних правил.
Джерелом інфекції є хвора людина або бактеріоносій. Найбільшу небезпеку становлять особи з легкими, стертими чи безсимптомними формами хвороби: вони можуть не звертатися до лікаря, продовжувати працювати, готувати їжу або контактувати з іншими людьми, але при цьому виділяти збудника в довкілля. Ризик поширення шигельозу зростає в дитячих колективах, закладах громадського харчування, гуртожитках, місцях тимчасового проживання, медичних і соціальних установах, а також у будь-яких умовах скупченості населення.
Механізм передачі шигельозу — фекально-оральний. Це означає, що бактерії потрапляють до рота через забруднені руки, воду, харчові продукти, посуд, іграшки, санітарно-побутові поверхні або інші предмети. Зараження можливе після вживання неякісної води, немитих овочів і фруктів, їжі, приготовленої або збереженої з порушенням гігієнічних вимог. Поширенню інфекції можуть сприяти мухи, якщо харчові продукти залишаються відкритими. Важливо пам’ятати: для зараження достатньо дуже малої кількості бактерій, тому навіть нетривале нехтування миттям рук може мати наслідки.
Перші симптоми найчастіше з’являються через 1–3 доби після інфікування, хоча інкубаційний період може бути коротшим або довшим. Хвороба зазвичай починається раптово. Людину турбують біль і спазми в животі, часті позиви до дефекації, діарея, нудота, підвищення температури, головний біль, слабкість. Випорожнення можуть ставати рідкими, частими, іноді з домішками слизу або крові. У дітей, людей похилого віку та осіб з ослабленим імунітетом шигельоз може швидко призводити до зневоднення, тому такі пацієнти потребують особливо уважного спостереження.
Небезпечними ознаками є кров у випорожненнях, діарея, що триває понад три доби, висока температура, багаторазове блювання, різкий біль у животі, сухість у роті, сильна спрага, запаморочення, значне зменшення кількості сечі, млявість або сплутаність свідомості. У таких випадках не варто чекати, що стан мине самостійно: необхідно звернутися до сімейного лікаря або викликати екстрену медичну допомогу.
Широко доступної вакцини проти шигельозу наразі немає, тому основний захист — профілактика. Найперше правило — ретельно мити руки з милом після відвідування туалету, після повернення з вулиці, перед приготуванням і вживанням їжі, після догляду за хворим, зміни підгузків, прибирання або контакту з тваринами. Якщо води й мила немає, можна тимчасово використати антисептик, але він не замінює повноцінного миття рук.
Не менш важливо вживати лише безпечну воду. Для пиття та приготування їжі слід використовувати бутильовану, кип’ячену або перевірену воду. Не можна пити воду з випадкових джерел, відкритих водойм, неперевірених колодязів чи технічних водопроводів. Під час купання у річках, озерах або басейнах варто уникати ковтання води, адже вона також може бути фактором передачі кишкових інфекцій.
Профілактика шигельозу тісно пов’язана з безпечним харчуванням. Овочі, фрукти, ягоди та зелень потрібно ретельно мити під проточною водою, а за можливості — обдавати окропом. Продукти тваринного походження мають проходити достатню термічну обробку. Сирі та готові продукти слід зберігати окремо, використовувати для них різні дошки й ножі. Страви, що швидко псуються, не можна довго залишати без холодильника, особливо в теплу пору року. Не варто купувати харчові продукти у місцях стихійної торгівлі, де неможливо перевірити умови їх зберігання.
Якщо в родині є хворий на кишкову інфекцію, потрібно посилити гігієнічні заходи. Хвора людина не повинна готувати їжу для інших до одужання. Посуд бажано мити окремо, рушники мають бути індивідуальними, туалет і поверхні, яких часто торкаються руками, необхідно регулярно очищати та дезінфікувати. Дитячі іграшки, особливо ті, які дитина бере до рота, слід мити частіше.
Лікування шигельозу має призначати лікар. При легкому перебігу важливими є достатнє пиття, відновлення втраченої рідини та солей, спокій і спостереження за станом. Антибіотики застосовують не завжди: рішення залежить від тяжкості хвороби та результатів обстеження. Самолікування антибіотиками небезпечне, адже воно може бути неефективним і сприяти формуванню стійкості бактерій до препаратів. Також не слід самостійно приймати засоби, які різко зупиняють діарею, особливо якщо є кров у випорожненнях або висока температура.
Шигельозу значною мірою можна запобігти. Чисті руки, безпечна вода, правильно приготовлена їжа, чистота кухні та санітарних приміщень — це прості, але дієві правила щоденного захисту. Вони допомагають зберегти здоров’я не лише однієї людини, а й усієї родини, дитячого колективу чи громади. При перших ознаках кишкового захворювання варто діяти відповідально: не займатися самолікуванням, не наражати інших на ризик і своєчасно звертатися по медичну допомогу.
Підготовлено з використанням інформації Центру громадського здоров’я МОЗ України та ВООЗ.
Краматорське міське управління Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області