🕊 «Небесне військо Краматорська» — загальнонаціональна хвилина пам’яті 🕊
Щодня о 9:00 ми згадуємо про всіх загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації та вшановуємо їхню пам’ять.
💔 У різні роки в цей день загинули Захисники України з Краматорська:
🕯 Білий Василь Іванович (29.08.2014)
🕯 Прудкий Юрій Іванович (29.08.2022)
🕯 Кулик Сергій Миколайович (29.08.2023)
🕯 Купріяненко Костянтин Станіславович (29.08.2023)
🕯 Вовк Сергій Володимирович (29.08.2024)
Василь Білий народився 7 березня 1965 року в місті Краматорську Донецької області. Закінчив загальноосвітню школу №13, здобув професію кухаря. Після строкової служби в прикордонних військах оселився у місті Славутич на Київщині, де прожив понад 20 років. Згодом повернувся до рідного Краматорська.
У 2014 році, коли Краматорськ було захоплено проросійськими бойовиками, Василь не залишився осторонь. Він вирушив до Києва, де добровільно вступив до батальйону НГУ «Донбас», аби захистити свій дім, свою сім’ю та Україну. Став солдатом резерву 1-ї роти 2-го батальйону, виконував бойові завдання як гранатометник.
У складі батальйону брав участь у визволенні м. Попасна та в боях за Іловайськ.
29 серпня 2014 року, під час спроби виходу з Іловайського котла так званим «зеленим коридором», загинув поблизу села Червоносільське Амвросіївського району. Колона українських військових потрапила у засідку та під нищівний обстріл з боку регулярних частин збройних сил РФ, зокрема 6-ї окремої танкової бригади. Сили були нерівні.
Василя поховали у рідному Краматорську.
Без нього залишилися дружина, дві дорослі доньки та онука.
Нагороди та вшанування:
- Орден «За мужність» III ступеня (31 жовтня 2014, посмертно)
- Звання «Почесний громадянин міста Славутич» (28 жовтня 2014, посмертно)
- Нагрудний знак «За доблесну службу» (3 березня 2021, посмертно)
- Пам’ятний знак у Краматорську, відкритий 2 березня 2016 року
Вічна пам’ять Герою, який віддав своє життя за свободу України.
Юрій Прудкий народився 30 березня 1968 року в місті Краматорську. Навчався у ЗОШ № 26, а після закінчення школи здобув фах у вищому професійному металургійному училищі № 123.
Відслужив строкову службу у прикордонних військах, отримав звання старшого сержанта. Протягом багатьох років працював електрозварником, а у вільний час захоплювався полюванням. Його знали як усміхнену, життєрадісну, щиру й справедливу людину — душу компанії.
Маючи щире бажання стати на захист своєї країни, Юрій 10 квітня 2022 року добровільно вступив до лав Національної гвардії України. Брав участь у запеклих боях за Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк.
29 серпня 2022 року, під час ворожого обстрілу у місті Слов’янськ, Юрій Прудкий отримав поранення, несумісне з життям. Він загинув як справжній воїн – на бойовому посту, захищаючи рідну землю.
Без Юрія залишилися дружина та син.
Вічна пам’ять і Слава Герою, який віддав життя за Україну!
Сергій Кулик народився 24 травня 1984 року в місті Краматорськ. Навчався у загальноосвітній школі №12, а згодом — у професійному училищі №47, де здобув спеціальності слюсаря-складальника та електрогазозварювальника.
У 2002 році був призваний до лав Збройних Сил України. Після строкової служби повернувся до Краматорська та працював на Новокраматорському машинобудівному заводі в цеху №16 слюсарем-складальником.
У 2007 році вступив до Харківського національного університету будівництва та архітектури. Після здобуття вищої освіти за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» працював за фахом — як в Україні, так і за кордоном.
У травні 2022 року Сергія було призвано на військову службу. Він ніс службу у складі 3-ї мінометної роти 2-го батальйону спеціального призначення, де обіймав посаду старшого навідника.
29 серпня 2023 року Сергій загинув під час виконання бойового завдання в районі Серебрянського лісництва, поблизу населеного пункту Кремінна Луганської області.
Похований із військовими почестями на Алеї Героїв у рідному Краматорську.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Його життя — приклад гідності, служіння та жертовності заради України.
Костянтин Купріяненко народився 11 червня 1968 року в місті Краматорськ і все своє життя провів у рідному місті.
Щирий, добрий, справедливий — він завжди стояв на боці правди, захищав слабших і допомагав тим, хто цього потребував, як словом, так і ділом.
Любив техніку, працював автослюсарем.
Служив у радянській армії, де був водієм-механіком танка.
З початком повномасштабного вторгнення вже 25 лютого 2022 року без жодних вагань пішов добровольцем до війська.
Воював у найгарячіших точках Донбасу, зокрема: оборона Святогірської Лаври, бої за Слов’янськ, участь у визволенні Харківської області, оборона Бахмутського району.
Костянтин служив командиром піхотного взводу, був молодшим сержантом, завжди дбав про побратимів і тяжко переживав втрати молодих воїнів — цвіту української нації.
Увесь час перебував на найнебезпечніших ділянках фронту, дивлячись ворогу просто у вічі — на відстані всього 300 метрів.
Загинув 29 серпня 2023 року в бою, виконуючи бойове завдання в Бахмутському районі Донецької області. Йому було 55 років…
Син Костянтина, Стас, продовжив шлях батька — нині також захищає Україну у лавах Збройних Сил, боронить рідний Краматорськ.
Він був і залишиться прикладом справжнього патріота.
Світла памʼять і низький уклін Герою. Слава Україні — і слава її Воїнам!
Сергій Вовк народився 6 грудня 1980 року в місті Донецьк. У 1996 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №109.
16 липня 2024 року Сергій приєднався до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем 2-го стрілецького спеціалізованого відділення 3-го стрілецького спеціалізованого взводу 2-ї стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової частини А0666.
Сергій зарекомендував себе як хоробрий, вольовий боєць, здатний діяти рішуче й ефективно у найскладніших та непередбачуваних умовах.
29 серпня 2024 року, під час проведення розвідувально-пошукової операції в районі вулиці Гайдара в населеному пункті Дружба Бахмутського району Донецької області, ворожі сили здійснили артилерійський обстріл по групі, до складу якої входив Сергій. Унаслідок цього обстрілу він загинув.
Йому було 43 роки. Відважний боєць, мудрий і рішучий чоловік — він залишиться у пам’яті побратимів, рідних та всіх, хто знав його, прикладом справжнього воїна та патріота.
Вічна слава та шана Герою!
Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!
Портал «Небесне військо Краматорська»