Щодня о 9:00 ми згадуємо про всіх загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації та вшановуємо їхню пам’ять.
💔 У різні роки в цей день загинули Захисники України з Краматорська: старший солдат Кисляков Сергій Олександрович (🕯19.08.2022), молодший лейтенант Гонтаренко Іван Миколайович (🕯19.08.2023), капітан поліції Гонтаренко Олександр Юрійович (🕯19.08.2024).
🕯 Сергій Кисляков народився 16 травня 2000 року.
Навчався у Краматорській загальноосвітній школі № 15. Свідоцтво про базову освіту отримав вже в одній зі шкіл Маріуполя.
Після школи продовжив освіту у Краматорському вищому професійному училищі № 28, здобувши робітничу спеціальність. Протягом півтора року працював на складі, був відповідальним і працелюбним.
Сергій захоплювався спортом і з дитинства мріяв служити в Державній службі з надзвичайних ситуацій. Щоб втілити цю мрію, у 2020 році підписав контракт зі Збройними Силами України, вважаючи це гідним кроком до свого покликання.
На жаль, життя Сергія трагічно обірвалося 19 серпня 2022 року, під час служби в лавах ЗСУ, у боротьбі за свободу та незалежність України.
Сергій назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів та побратимів як щирий, цілеспрямований і відважний воїн.
Вічна пам’ять Герою! Слава незламному захиснику України!
🕯 Іван Гонтаренко народився 23 лютого 1985 року в місті Краматорську, у звичайній робітничій родині. Навчався у загальноосвітній школі №19, з дитинства вирізнявся чесністю, відкритістю, глибоким почуттям справедливості.
Мав дві вищі освіти, здобуті в Донецькій державній машинобудівній академії: за фахом «Інженер-технолог» та «Менеджмент підприємства». Відразу після завершення навчання почав працювати. За 15 років пройшов різні шляхи – змінював посади, напрямки, але залишався вірним рідному місту.
З 2014 року Іван гостро сприймав російську агресію, болісно переживав кожну втрату, кожну трагедію. Останнім місцем його роботи до початку повномасштабного вторгнення був механоскладальний цех №11 ПАТ «НКМЗ».
Із початком повномасштабного вторгнення він мав надію та сподівався, що війна скоро закінчиться. Але, коли стало зрозуміло, що свободу треба виборювати не словами, а діями — Іван ухвалив для себе рішення: восени 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України.
Хоча не мав військового досвіду, він був готовий вчитися. Його новим середовищем став інженерно-саперний взвод, де знання, відповідальність і рішучість допомогли йому швидко стати частиною команди.
Іван мріяв повернутися додому з Перемогою. Планував мирне життя, мав багато задумів. Але доля розпорядилася інакше.
19 серпня 2023 року Іван Гонтаренко загинув у бою за Україну поблизу населеного пункту Приютне, Запорізької області.
Посмертно йому було присвоєно військове звання молодшого лейтенанта за наказом командування ОТУ «Схід».
Його легке ставлення до життя завжди було обумовлене відкритим серцем, любов’ю до правди, щирістю та бажанням допомогти. Він бажав врятувати свою Батьківщину від загарбників. Цей бій триває, уже без нього…
Для своїх рідних, друзів і побратимів він назавжди залишиться символом самовідданості, мужності й людяності.
Герої не вмирають. Вони живуть у серцях, у вільному небі, у кожному нашому подиху.
Вічна пам’ять і слава молодшому лейтенанту Івану Гонтаренку.
🕯 Олександр Гонтаренко народився 23 червня 1985 року в селі Олександрівка Лозівського району Харківської області. Навчався у школі с. Шатівка, а у 2013 році здобув вищу освіту у Харківському національному університеті внутрішніх справ за напрямком «Правознавство».
З 2005 року почав службу в поліції міста Краматорськ. Відданість справі, відповідальність та професіоналізм привели його у 2019 році до вибухотехнічного відділу ГУНП в Донецькій області, де він виконував надзвичайно небезпечну і відповідальну роботу — фіксував наслідки обстрілів і проводив розмінування.
З початком повномасштабної війни Олександр добровільно приєднався до батальйону поліції особливого призначення (стрілецького). Він продовжував працювати вибухотехніком, очищаючи Донеччину від смертоносних уламків війни.
19 серпня 2024 року, під час виконання службового завдання, капітан Гонтаренко загинув внаслідок ракетного обстрілу поблизу села Новоандріївка, Покровського району, Донецької області.
У нього залишилися дружина, двоє донечок та мати.
Для них і для всіх, хто знав Олександра, його загибель — непоправна втрата.
Для України — вічна пам’ять і слава.
«Ти назавжди залишишся нашим Героєм…»
Вічна слава Герою! Герої не вмирають!
Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!
Портал «Небесне військо Краматорська»