Сьогодні минає 12 років від дня, коли українські сили оборони повернули Краматорськ під синьо-жовтий прапор. 5 липня 2014 року стало днем, який закріпив майбутнє нашого міста — його право бути українським, вільним і нескореним.
Тоді багатьом здавалося, що найстрашніше вже позаду. Краматорськ почав відроджуватися, розвиватися, будувати нове життя. Але у 2022 році росія знову прийшла зі зброєю, руйнуваннями і смертю.
Сьогодні Краматорськ — форпост української Донеччини. Місто, де безупину лунають сирени, де ворог цілеспрямовано вбиває мирних людей, руйнує будинки, лікарні, школи, підприємства. Але водночас — місто, яке не скорилося.
Ми вистояли у 2014-му. Стоїмо й зараз.
Ми пам’ятаємо всіх, хто звільняв Краматорськ тоді. І схиляємо голови перед усіма, хто сьогодні тримає оборону Донеччини, захищаючи не лише наше місто, а й усю Україну. Перед тими, хто віддав за це найдорожче — своє життя.
5 липня для краматорців — це нагадування про те, за що триває боротьба сьогодні.
За право жити на своїй землі.
За право бути українцями.
За майбутнє, у якому Краматорськ знову стане містом розвитку, дитячого сміху, мирних вулиць і нових можливостей.
Ми знаємо ціну свободи.
І знаємо, що обов’язково дочекаємося дня, коли над усією українською Донеччиною знову майорітиме Державний Прапор України.
Вічна пам’ять усім, хто загинув за свободу України.
Вічна слава українським Захисникам і Захисницям.
Слава Україні! Героям Слава!