Український народ заслужив бути господарем на своїй землі — ми мали право на власну державу, зі своїми порядками, продиктованими виключно прагненням українців жити в мирі і спокої на своїй землі.
На фоні Революції та повалення царського режиму російської імперії ми вкотре отримали можливість створити Державу, за яку боролись віками. Наша Держава, де-факто, і так завжди була єдиною, об’єднаною, соборною Україною — так склалося історично. “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка” – мовить “Універсал Соборності”, зачитаний на зборах у Києві на Софійській площі 22 січня 1919 року.
Ідея Соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках їх проживання. Більшовицька Москва не сприйняла нову реальність, настав новий, складний етап державотворення — право закріплене на папері чорнилами довелось окропити кров’ю. На жаль, червона навала набула такої потужності, з якою молодій державі впоратись не вдалось.
Незалежність була відновлена тільки у 1991 році. Проте, упродовж багатьох десятиліть, Акт Злуки УНР та ЗУНР від 22 січня 1919 року залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.
Завершальний її етап відбувається саме у ці дні — ми нікому нічого не доводимо. Україна вертає своє, а Соборність — мета перемоги!
🇺🇦 Слава Україні!